чебурек ням ням ням

Ніч – не для слабаків, або як стати продуктивним

Пам’ятаєш те відчуття, коли на вулиці глуха ніч, а замість сну до тебе приходить натхнення та несподіваний прилив бадьорості? Згадав? Так от, це не від не третьої банки редбула, як ти міг подумати. 

 В цій статті ми розповімо тобі про таке явище, як поліфазний сон, чим займались люди Середньовіччя після 8-ї вечора і як в нашу діджитал-епоху висипатись та все встигати.

Хвилинка просвітництва. Як ти певно знаєш, усіма живими істотами рухає внутрішній годинник, який контролюється нашими генами. Біологічно ми влаштовані так, що вдень, коли сонце освітлює нам дорогу – ми працюємо, вночі ж, коли воно заходить, – спимо. Цим керують наші первісні поведінкові налаштування, які сповіщають нам, коли їсти, спати та працювати.

А що ж було до того, як у людства з’явилась електрика та нескінченний доступ до світла?

Всілякі Македонські та Сократи просиналися та засинали без будильників чи телефонів з додатками. І так було 19 століть нашої ери і ще бозна-скільки не нашої, аж поки люди не перестали спати вночі. Зовсім. З’явилась електрика.

Поява лампочок Едісона та глобальна індустріалізація змусила світ працювати швидше, чіткіше, пунктуальніше. Більше ніхто не слухав свій внутрішній годинник, а синхронізовувався з потребами суспільства та держави. Хоча світло й темрява, так само наступали у визначений природою час.

Що таке поліфазний сон?

Нам може здаватись, що лягти з сонцем і з ним же прокинутись – це нормально для людської істоти. Для чого щось робити, коли нічого не видно? Проте, багато видів тварин та комах сплять певними проміжками, і за словами історика Роджера Екірха, ми також мали б прислухатись до свого внутрішнього ритму та спати в два прийоми. Вчений виявив, що в деяких історичних джерелах, а також в провідних європейських мовах є поняття «першого сну». Це словосполучення колись позначало нічні звички знаті та окремих народів працювати посеред ночі, а тоді знову засинати до світанку.

В Середньовіччі ніч асоціювалась з беззаконням та страхом, а сон більшості мешканців ділився на дві частини. Люди намагались до настання темряви закрити двері та вікна й лягти спати, а через 3-4 години природно прокидались та займались власними справами: читали, спілкувались, молились. Спочатку для цього використовувалися свічки, а пізніше  – газові лампи. Опісля вони знову відчували прилив втоми та засинали до ранку, впадаючи в другу фазу сну, яка тривала ті самі 3-4 години.

Чому людям подобається працювати вночі

Ті, хто часто засиджується до ночі, знає усі переваги цього часу доби. М’яке світло, тиша, немає зайвих шумів та дратівливих факторів. Мозок переходить в той стан, коли межа між реальністю та сном поступово розмивається.

Крім цього, суто з наукової точки зору, запускаються гормональні процеси, які сприяють творчості – гіпофіз виділяє багато пролактину. Цей гормон пов’язаний з відчуттям спокою та впливає на появу галюцинацій (своєрідних снів) під час пробудження або дрімоти. Пролактин здатен суттєво змінити психічний стан людини: може з’явитись відчуття легкого сп’яніння та розслаблення, наче від гарячої ванни.

Психіатр Томас Вер вважає, що пролактин підвищується не тільки під час сну, але й тоді, коли ти ніби-то мав спати, але замість цього вмикаєш активність. Розніжений галюциногенним гормоном, мозок починає пов’язувати наші сни з реальними подіями та думками, додаючи їм химерних ознак.

Звідси наші стереотипи про письменників та поетів, які зігнувшись над свічкою, виводили пір’ями свої безсмертні твори. Виявляється вночі ліпше мислиться, думається, твориться.

Чому в наш час практикувати поліфазний сон все важче

Вночі ми часто втрачаємо безцінні миті натхнення. Помічав, що в моменти, коли вже надто хочеться спати приходить геніальна ідея, а ти їй відповідаєш: “ой, завтра запишу” або “завтра над цим подумаю”. Це не працює. О другій ми тільки лягаємо спати, а мозок саме запускає механізми бадьорості і звідси ця безглузда втрата хороших ідей та творчої продуктивності.

Звісно, ми не завжди можемо заснути о 20-тій, поспати, прокинутись, дописати конспект, звіт, статтю чи список справ на завтра. Але, якщо темний час доби – це твоя стихія, то дуже вірогідно, що нічні посиденьки стануть найпліднішим часом твого робочого графіку. 

Томас Вер робить припущення, що суспільна культура та звички фіксованого графіку позбавили нас фантазій та снів. Справді, мало кому захочеться просинатись серед ночі, щоб почитати чи помріяти, якщо о 8-мій зранку на роботу. Сучасні гаджети через свою динамічність та яскраве випромінювання зробили нас заручниками сну, так би мовити, в один присіст. Поліфазний сон практично викорінився.

Людина мегаполісу не лягає спати з заходом сонця. Навпаки: чим пізніше від заходу, тим краще – більше встигнемо до сну. Хоча є надія, що саме в нашу цифрову епоху, поліфазний фон знову здобуде популярність. Наприклад, у фрілансерів, працівників з вільним графіком та навіть студентів, які можуть більш гнучко планувати свою роботу.

Тому просто перевір сам, коли тобі ліпше пишуться історії, щоденники, або щемливі меседжи. Бо ніч – це можливість стати собою та дозволити проявитись заспаній творчій натурі.

Джерело

Автор: Ольга Шило

=