чебурек ням ням ням

Найсмачніший тост, який ти чув, або як створюються студентські проекти

STUD-POINT зве себе компанією, яка знається на студентах та їхніх потребах. Колись ми й самі були маленькою студентською організацією, яка допомагала молоді знайти роботу. Тоді це було неприбутково, виснажливо та малоефективно, але команда продовжувала цим займатись на волонтерських засадах просто тому, що вірила у сильну ідею.

Ми вирішили створити рубрику “А ти так можеш?”, щоб розповідати про сучасних студентів, які змогли. Можливо це один з твоїх одногрупників, сусід по кімнаті чи ота незнайомка, яку ти вічно бачиш біля дверей деканату. Це люди, які починають свої проекти, вірять в ідею і роблять все, аби винести зі свого студентського життя не тільки диплом, але й досвід власної справи.
Тож читай, як їм це вдалось і починай свій проект. Вже! Просто зараз. Щойно дочитаєш цю статтю)

Хто такі 2OST і що вони роблять

Ми прийшли на зустріч з двома студентками КПІ – Даною Островець та Наталею Солонською. Разом вони створили проект 2OST (читається “тост”) та тепер організовують музичні вечори в стінах власного вишу та поза ним.
Дівчата провели вже 7 повноцінних заходів, зібравши загалом близько 500 студентів. Ми поспілкувались з ними про те, як воно – організовувати щось лише на власній ініціативі, і до чого тут Сергій Бабкін.

Як це все почалося?

Наташа: Раніше в гуртожитку проводились різні музичні та літературні вечори, куди всі дуже любили ходити. Я подумала чому б нам не зібратись знову разом і вирішила провести вечір поезії Срібної доби. Коли залишалось вже дуже-дуже мало часу і купа роботи, моя сусідка Дана (з якою ми тоді ще не товаришували), взялася допомогти. Ми просиділи всю ніч за роботою: робили листівки, писали сценарій та читали вірші.Тоді ми навіть не розуміли, що з цього все почалось.

  

І що з цього вийшло

Дана: Найбільший захід, який ми організовували, мав назву “Акустична субота”. Він зібрав понад 150 людей.

Наташа: Але ми проводили і маленькі квартирники, на які приходило 50 слухачів. Зараз можна вважати, що вже сформувалась певна 2OSTівська аудиторія, яка чекає наших вечорів і пише час від часу: “Та коли вже буде наступний захід?”.

Тепер у нас є повноцінна база, в якій близько 30 музикантів з різних університетів, тих, хто вже випустився і навіть тих, хто ще не вступив. У нас грають дуети, солісти та цілі гурти. Є ті, хто грає лірику, є ті, хто грає панк, свої пісні або кавери.

Дана: Наша мрія – вивести 2OST як великий повноцінний проект. Поки це важко, тому що немає власної локації. Нам доводиться бігати, домовлятись, шукати. А з іншого боку, у нас щоразу музвечір – це щось загадкове. Спочатку треба розібратись де це буде, що це буде і як туди дістатись.

Що потрібно, аби організувати музичний вечір

Наташа: Для того, щоб зробити дійсно якісний захід, потрібно проробити справді багато роботи і почати мінімум за 2 тижні. Треба придумати концепцію, назву, зробити афіші, домовитись, щоб ці афіші надрукували, розвісити їх. Потрібно придумати пости в соцмережах, знайти музикантів в залежності від концепції та створити реєстрацію. Згодом ми ще маємо усіх прослухати та відібрати.

Дана: Іноді буває, що ми знаємо людину, як вона грає і вже приблизно уявляємо її репертуар. Але ми завжди просимо людей вказувати в реєстрації назви пісень, бо часто трапляється таке, що формат вечора “Срібна доба”, а вони пропонують грати Стрикала:)

Як робити заходи й не вмерти з голоду

Дана: 2OST живе на нульовому ресурсі, просто на власній ініціативі. У проекту є лише організатори –  і все. Тому все працює просто завдяки знайомим. Хтось нам підкидує гірлянди, хтось подовжувач, пледи беремо в гуртожитку. Буває ми знаходимо ті самі колонки та підсилювачі в останній момент, вже в день заходу.

Наташа: Звісно, у кожен вечір ми вкладаємо певну частину своїх власних коштів. Інколи слухачі самі пропонують дати нам якусь суму за організацію.
Якось ми брали в оренду антикафе за 800 грн на 2 години. Усі, хто приходив тоді платили за вхід банальні 20 грн. Але потім багато хто говорив, що готовий заплатити хоч 100 гривень, бо це було дійсно круто.


Дана: Час від часу в нас з’являються спонсори. На багатьох заходах проводились розіграші всіляких сертифікатів. Хтось давав знижки на свою продукцію, антикафе – сертифікати на безкоштовні години. Для них це реклама, а для нас мінімальний бонус.

Як знайти свою аудиторію та творити нетворкінг

Наташа:  Я думаю, що люди до нас приходять за атмосферою. Ми завжди намагаємось створити такий захід, де людям буде комфортно і вони забудуть про те, що їх виганяють з університету, що у них проблеми з навчанням чи в особистому житті. Вони приходять почути пісні зі свого плейлиста та нові треки. Хтось вже під час концерту шукає гурт на Soundcloud.

Дана: Як на мене, це атмосферне місце, куди ти приходиш, можливо не стільки щоб послухати музику, скільки щоб поспілкуватись. Бачиш людей, які тобі вже знайомі, з ними їхніх знайомих, починаєш спілкуватись і це все якось зав’язується.

Про ставлення університету та як створювати своє в маленькій державі

Дана: Ми проводимо свої вечори на території університету, а для цього треба отримати безліч підписів та постояти в усіх чергах.

КПІ – це маленька держава, де ти повинен пройти всю адміністрацію, аби щось організувати.

Керівництву не завжди подобається те, що студенти приділяють стільки уваги організації заходів, які будуть просто розважати. Тому, якщо в тебе щось не так іде з навчанням, то кожен викладач, знаючи, що ти займаєшся ще проектами, буде це згадувати і говорити, що ти неправильно розподіляєш власний час.

Наташа: З іншого боку, мої викладачі робили рекламу наших вечорів на Фейсбуці та на каналах в Телеграмі.

Якось була така ситуація, що нам дали лише одну розетку на всі прилади. А оскільки локація була на відкритому повітрі, нам довелось виводити електрику через вікно приймальні ректора університету. Це виявилось єдине приміщення, де відкривалось вікно в наш бік і нам пішли назустріч.

Про ставлення батьків та чому це неможливо перерости

Наташа: Чи підтримують нас батьки? Якщо тато буде читати цю статтю, то звичайно він мене підтримує (сміється).
Моя сім’я довіряє мені і знає, що я зможу з усім впоратись. Але вони трохи скептично до цього ставляться і не впевнені, чи перетвориться воно на щось більше.

Дана: Моя мама говорить майже як викладачі: перестань займатись дурнею, йди вчись. Батьки вважають, що це досить несерйозно. В школі я займалась чимось подібним, і вони чекають, коли я переросту цей момент і навчусь скеровувати свою енергію в правильне русло. Навіть не знаю, коли це станеться:)

Про те, чому власний проект – це круто

Наташа: Наш проект – це не просто якась сходинка, яку ти проходиш і йдеш далі, наприклад, в івент-агенцію. Для мене 2OST – це перш за все вихід із зони комфорту. Часто тобі доводиться робити те, на що б ти не спромігся у звичайному житті. Потрібно дзвонити керівникам організацій, які можуть стати спонсорами, спілкуватись з музикантами, яких бачиш вперше. Ти маєш розвивати дизайнерський скіл, тому що потрібно зробити афішу.

Дана: Напевно найбільший кайф – коли ти можеш сісти на самому вечорі і тобі не потрібно нікуди бігти. Ти організував все так, що воно рухається саме.

Чому студентські проекти залишаються студентськими

Дана: В Україні є студентський рух, але його ніхто не бачить. Я знаю, що і в університеті Шевченка є маленькі команди, які також постійно щось організовують, є в НАУ, в НУХТі, в НУБіПі. Вони є всюди. Просто ці проекти ні в що не переростають. Студенти часто не знають, як вийти на вищий рівень або просто бояться.

Про маленькі мрії та великі плани

Наташа: Ми хочемо вийти за рамки КПІ та проводити вечори на території інших університетів або взагалі десь поза вишами. А в перспективі – мати власну локацію. Хочеться, щоб до нас приходили гурти, про які ніхто не знає, і щоб про них дізнавались завдяки нам.

Найбільша наша мрія, щоб до нас на квартирник прийшов Сергій Бабкін.

Щодо планів, то восени хочемо провести благодійний вечір і зібрати кошти не для себе, а для якогось фонду. Я думаю, що навіть такі маленькі студентські організації зможуть зібрати певну суму. І це буде один з наймасштабніших заходів з усіх проектів 2OSTу. Але ще багато чого залишається в таємниці.

***

Якщо в тобі також бурлить кров людини, яка вночі пише конспекти, а зранку організовує форуми та фестивалі, розкажи нам свою історію.  Пиши на writer.stud.point@gmail.com

Автор: Ольга Шило

=