чебурек ням ням ням

Jourнали і телеканали: як стати журналістом?

    Липень кожного року… Усі колишні одинадцятикласники, а тепер вже випускники шкіл, стоять перед нелегким вибором майбутньої професії. Один обирає спеціальність інженера, інший – філолога, третій хоче стати фізиком. Великою популярністю серед вступників наразі користується і спеціальність, що криється за таємничим кодом 061 –  журналістика, професія водночас вважається однією з найпрестижніших в Україні. Щороку тисячі абітурієнтів мріють про вступ на факультет журналістики в надії стати справжніми «акулами пера», теле- і радіоведучими та, загалом, медіапрофі.

    Та чи варто вчитися журналістиці в університеті? Можливо, опанувати медіагалузь можна й самотужки? Настав час у цьому розібратися.

    Дискусії про те, чи потрібна все-таки журналістові фахова освіта точаться у професійній спільноті вже не перший рік. Стверджувати напевно, що профільна освіта необхідна чи, навпаки, журналіст може обійтися без неї, не можна. Тому, аби не бути голослівними, ми поспілкувалися з реальними працівниками сучасного медіапростору та запитали їхню думку.

Так, двоє з чотирьох опитаних вважають, що більш доцільно журналістиці навчатися на магістратурі, а от диплом бакалавра отримати з іншої спеціальності.

«Як на мене, журналіст має бути компетентним і фаховим у певній сфері діяльності. Для цього бакалаврська журналістська освіта не потрібна. 

Чотири-п’ять років навчання варто витратити на здобуття певного фаху. А от журналістську майстерність, навички письма, ораторське мистецтво можна відточити на магістратурі. У моїй професійній діяльності бакалаврська журналістська освіта не знадобилася. Тому тут варто зрозуміти чого хочеться: навичок і вмінь, або ж теоретичної бази знань», – коментує Людмила Тягнирядно, журналіст та ведуча авторської програми «Активізація» на «Українському Радіо»

 

    «Я вважаю, що фахова освіта журналістові потрібна. Тільки не з фаху “журналістика”. А з фаху, на якому той збирається спеціалізуватись чи спеціалізується.

Журналістові, який пише про економіку потрібна економічна освіта і бажано досвід роботи у цій сфері. І так далі. Журналіст має навчитися писати. А навчитися він може лише, якщо пише і читає тих, хто вже вміє це робити. З точки зору ефективного використання ресурсу часу, краще 5 років вчитися спеціальному фаху (економіці/музиці/живопису/соціології/історії) і 1 рік журналістиці, ніж навпаки. В результаті ми отримаємо людину, яка розуміється на темі і вчиться писати. В протилежному випадку ми отримаємо людину, яка не розуміється на темі і вміє писати. Що корисніше: добре написаний текст ні про що чи так собі текст, але по суті і зі змістом, з правильно поставленими запитаннями, акцентами? Кого важче обдурити: журналіста, який розуміється на жанрах журналістських матеріалів, але не розуміється, наприклад, на нюансах місцевого бюджету? Чи журналіста, який не розуміється на теорії журналістики, але добре знається в нюансах місцевих бюджетів, бо вчив це все в університеті?», – підтримує думку Людмили журналіст та ведучий програми «#@)₴?$0» на телеканалі  UA:Перший, Майкл Щур  (Роман Вінтонів).

 

     На думку журналістки та авторки програми «Бізнес-план» та Громадському телебаченні Алли Кошляк, вища освіта потрібна загалом. Вона дає можливість розвинути усі навички, потрібні для роботи журналістом: допитливість і гостре почуття справедливості, любов розповідати або писати історії, загальну ерудованість та любов до читання. Але якщо освіта дає ще й практичні знання з іншого фаху – юриспруденції, історії, соціології, фізики тощо –  це буде журналістові тільки перевагою.

«На моїй пам’яті більшість колег, яких я поважаю у професії, за освітою часто далеко не журналісти, але при цьому вони напрацювали величезний досвід, критично мислять, вміють аналізувати інформацію та усвідомлюють, для чого взагалі існує журналістика. І не з книжок і лекцій, а з власного досвіду. Звичайно, я можу судити лише по собі, тому не берусь узагальнювати. З одного боку, рівнем викладання в ІЖ університету Шевченка, коли я там навчалася, я не була задоволена (всьому навчалась, паралельно працюючи в кількох редакціях). Пізніше мені довелося працювати з випускниками Могилянки та УКУ, і я помічала, що їхній рівень знань був набагато вищим. Маю надію, що якість журналістської освіти і дійсно поліпшилася. Однак я досі не бачу необхідності опановувати це ремесло протягом п’яти років. Формулювання «журналістикознавство» у мене досі викликає посмішку», – поділилася Алла.

 

    А от кореспондент «Прямого каналу» Надія Коптєлова має таку думку:

«Звичайно, добре, коли журналістська освіта є. Але, щоб бути професійним журналістом, перш за все, треба постійно розвиватися, вчитися, володіти інформацією і вміти нею користуватися. Я є живим прикладом журналіста без фахової освіти, закінчивши університет, отримала диплом психолога, але телебачення завжди жило в мені. Згодом закінчила курcи з тележурналістики. Зараз подібні курси, до речі, дуже популярні. Їх, звичайно, не можна порівняти з вищою освітою, та і ні про які знання там мова йти не може – лише базові поняття. Але їх сміливо можна назвати своєрідним місточком між вами і телебаченням. А далі все залежить тільки від вас, наскільки ви готові викладалися “за двох”, як багато сил та часу ви готові витратити, щоб наздогнати на практиці те, чого навчають в університеті. Я знаю багато прикладів, коли після курсів люди ставили справжніми професіоналами. Але я в жодному разі не закликаю не вчитися в університеті, або ж думати, що, якщо з університетом не вийшло, варто піти на якісь курси, та якось воно так і буде. Це можна розглядати як додаткову опцію, але варто пам’ятати, що при відборі кандидатів на роботу в пріоритеті у роботодавця ймовірніше будуть люди з профільною освітою».

    Вчитися журналістиці в університеті чи опановувати ремесло самотужки – рішення за тобою. Але у професійній діяльності у нагоді тобі обов’язково стануть високий інтелект, допитливість, харизма, ерудованість, гарна пам’ять та уява, а також творча складова. Той, хто чогось щиро хоче, завжди цього досягає. Тому не зволікай, рухайся до мети і, можливо, вже через кілька років твоя мама побачить тебе з екрану телевізора!

 

Автор: Анастасія Юдіцька

=