чебурек ням ням ням

Бути усім: хто такі мультипотенціалісти

Ми звикли себе зараховувати до певної групи: сови чи жайворонки, гуманітарії чи технарі, перфекціоністи чи володарі хаосу.

Ми постійно обираємо. Але як бути, якщо обрати щось одне не вдається?

В нашому суспільстві вкоренилась думка, що успіху може досягнути лише той, хто слідує за своїм покликанням і відчайдушно працює на єдину справу свого життя.
Ті ж, хто не може визначитись  – опиняються за бортом.

Кожного з нас, коли він був маленький, питали: ким ти хочеш бути, коли виростеш? Діти, зазвичай, не до кінця розуміють значення цього питання і відповідають щось дуже миле, на кшталт: хочу бути принцесою або піратом. Тоді ця відповідь всіх влаштовує. Але з часом питання професії звучить все частіше і частіше, викликаючи занепокоєння.

Далі починається школа, 9-й клас і батьківське: куди будеш вступати. За традицією ти маєш обрати собі професію та розвиватись в її напрямку все своє життя.
І підліток у віці 16-17 років змушений приймати складне, доленосне рішення.

Коли ти захоплений математикою, біологією чи танцями – воно не буде обтяжливим. Але що робити, якщо маєш хист до безлічі речей?

В тебе добре виходить малювати та вирішувати інтеграли, готувати та складати карти воєнних побоїщ. І на мамину пропозицію стати лікарем, ти мовчки знизуєш плечима. Їй ж бо видніше.

Тоді батьки пропонують вступити на престижну спеціальність, отримати диплом і знайти хорошу роботу. Багацько з нас так і робить, відмовляючись від усіх захоплень та інтересів заради однієї перспективної сфери.

І ось, ти сидиш в офісі, в красивому костюмі, з власним Playstation. Але замість того, щоб радіти, почуваєшся стурбованим.

Тут справа не у професії чи оточенні, а в тому, що тебе починає засмоктувати рутина. Щодня виконуючи однотипні завдання, твій мозок наполегливо вимагає нових викликів, складних та креативних завдань, а натомість – ходить по затертим доріжкам нервових закінчень.

Тоді ти вирішуєш змінити роботу, напрям, спеціалізацію… але стурбованість не проходить. Через якийсь час закрадається думка, що з тобою щось не так.

Ти неправильний, бо не можеш зупинити свій вибір на чомусь одному.
Ти гіперактивний та цікавишся всім підряд.
Ти не хочеш дорослішати і обирати професію.

Маємо тебе заспокоїти – це цілком нормально.
Просто ти мультипотенціаліст.

Це визначення запропонувала письменниця, лайф-коуч, а “по-серйозному” адвокат та лектор Емілі Вапнік.  У своєму виступі на конференції TED talks, вона розповіла, чому деякі з нас можуть не мати єдиного покликання.  Мультипотенціалісти – це люди, які отримують енергію та натхнення, суміщуючи декілька занять, часом геть не пов’язаних між собою.

Наприклад, адвокат, який запросто перетворюється в баристу.
Лікар, який в захваті від виготовлення скрипок.
Або психолог, який не мислить себе без веб-дизайну.

Ці люди не розриваються між двома чи більше протилежними діяльностями – вони насолоджуються цією різноманітністю.

На перший погляд може здатись, що мультипотенціалісти мислять поверхнево і ніколи не доводять справу до кінця. Але це не так.
Знаходячи нову сферу, вони пірнають в неї з головою і якийсь час їх не цікавить більше нічого, окрім неї.  Бажання розібратись в чомусь абсолютно новому тільки мобілізує їхній мозок працювати понаднормово. І досить часто вони досягають непоганих результатів. Проте, довчившись до певного рівня, їм стає нудно і вони полишають цю справу.  Мультипотенціалізм – це ціла філософія життя, де мульти – це багато, а потенціал – це можливість.

Емілі Вапнік називає три суперсили мультипотенціалістів:

  • Синтез ідей.

Знаходячись на перетині  багатьох дисциплін, м-ст створює щось принципово нове і таким чином удосконалює світ.

  • Надшвидкість в навчанні.

Люди з прагненням нового, вчаться з величезною швидкістю. Вони не бояться бути новачками, адже щоразу починають все з самого початку.

  • Адаптивність.

В 21-му столітті світ змінюється шаленими темпами і якщо не вміти підлаштовуватися – він тебе поглине. Завдяки широкому діапазону інтересів, мультипотенціалісти вміють пристосуватись до обставин як ніхто інший.

Що робити, якщо ти виявився мультипотенціалістом?

Відповідь єдина – прийняти себе. Не намагайся звузити свої інтереси в єдиний вектор. Пробуй, досягай, розвивайся. Світ потребує мультипотенціалістів, адже завдяки ним виникають інновації.

А розповівши про це батькам чи друзям, будь готовим до закономірних питань:

  • Як ти збираєшся на цьому заробляти?
  • Чи вдасться поєднувати безліч робіт?
  • Яка вірогідність, що ти хоча б в одній з них зробиш кар’єру?

Пам’ятай, що ти не зобов’язаний віддавати себе всім проектам одночасно. Цілком можливо поєднувати дві професії, не обмежуючись поняттям “хобі”. Можливість працювати у зручний для себе час вже давно не привілей, а право: гнучкий графік, проектна робота або неповний робочий день. Суміщуй, знаходь способи та винятки з правил. В цьому і є суть мультипотенційності.

Людей ж, які мають єдину, улюблену справу всього життя називають спеціалістами. І кваліфікаційний рівень, яким нас охрещують в університеті тут ні до чого.
Спеціалісти – це люди, яким цікаво занурюватись вглиб предмету, знаходити до нього нові підходи та методи. Вони – повна протилежність мультипотенціалістам.

А тепер уяви що буде, якщо поставити їх працювати разом. Вибухова суміш?А ось і ні. Саме така модель співпраці вважається найпродуктивнішою.
Спеціаліст, завдяки своїм знанням та досвіду, працює точно та ясно. Мультипотенціаліст же мислить масштабно, і знаходячись на перетині дисциплін, приносить свіжі ідеї. Разом вони досягають більшого.

Кожен з нас унікальний і найкраще, що ми можемо зробити для себе та світу – це бути собою. Тож не обмежуйся загальними штампами і слідуй за своїми внутрішніми відчуттями. 


Більше про мультипотенціалістів читай на сайті Емілі Вапнік – Puttylike.